Ікона "Святі євангелист Іван та апостол Петро, празники Різдва Христового та Хрещення Господнього"
- Інвентарний номер:
- Ж-1675
- Автор:
- невідомий
- Дата створення:
- середина XVI століття
- Місце створення:
- Україна, Галичина
- Провенанс:
- с. Стара Скварява, Львівська обл.
- Техніка:
- темпера
- Матеріал:
- дерево
- Тип предмета:
- Ікона
- Тематика:
- Українське мистецтво, Православ'я в Україні, Християнство
Ікона є частиною іконостасу, що експонується у музеї "Староскварявський іконостас XVI - XVIII ст."
На іконі апостолів зображено в динаміці: євангелист Іван (часто його називають також Іван Богослов) обернений до євангелиста Марка, немов розмовляє з ним. Лівицею він притримує закриту книгу ‒ Євангеліє, правиця ‒ в жесті благословення. Натомість св. Петро зображений в русі до центру композиції, з атрибутів у нього в руці згорнений сувій та ключ.
У східнохристиянській іконографії Івана Богослова зображали по різному. Якщо ікона представляла історичну, євангельську подію, де апостол перебував поруч з Ісусом та учнями, то його малювали молодим і безбородим юнаком, яким він і був тоді. Проте якщо його зображали в чині апостолів (тобто поза часом, наприклад, в ряді Моління, чи на Страшному Суді) або в контексті його житія і служіння в певний історичний відтинок часу, то його малювали сивобородим старцем, оскільки він дожив до глибокої старості, а також тому, що вважався мудрецем, яких традиційно зображали в похилому віці.
Іконографія Петра сформувалася доволі рано і мала свої сталі риси. Петра зображали з високим чолом, іноді з залисинами, сивим, з коротким кучерявим волоссям та бородою. Для української іконографії, особливо XV‒XVI століття також характерною була й колористика одягу апостола ‒ блакитний або зеленкавий хітон (сорочка) та вохристо-золотистий гіматій (плащ).
Сцена Різдва Христового представлена у варіанті, що називається «Поклін пастухів». Марію тут зображено напівлежачи на червоному ложі на тлі печери (вертепу), де в пелюшках у яселках лежить сповитий Ісус (форма ясел нагадує саркофаг у якому через тридцять три роки покладуть мертве тіло Христа), а осел та віл зігрівають його своїм диханням. Вгорі зображене відкрите небо і Вифлиємську зірку, а на тлі неба неспівмірно великі постаті ангелів, один з яких сповіщає пастуха про народження Месії. У нижньому лівому куті композиції сидить зажурений Йосип, котрого терзають сумніви про народження Дівою, його дружиною, сина. Поруч з ним бачимо постать пастуха, яку дослідники і богослови трактують як нечистого духа, котрий нашіптує Йосипові ці думки.
Хрещення Господнє також належить до найвідоміших та найдавніших сюжетів у християнському мистецтві. Також сама іконографія цієї композиції має давнє візантійське походження. Христа зображено нагим, у ріці Йордані. Йога права рука немов благословляє води ріки та її мешканців. Цікавою є маленька постать бородатого згорбленого чоловіка з червоним дзбанком в руці, намальована у нижньому лівому куті ікони, це персоніфікація самого Йордану. Святий Іван Предтеча, виразно менший відносно Ісуса, стоїть на березі та поливає його голову водою з долоні. Над головою Ісуса (схоже як на іконі Різдва) відкрите Небо, тільки тут зображена не зірка, а Святий Дух у вигляді голуба, що як свідчать євангелисти зійшов тоді згори. Праворуч троє ангелів, що немов служать Христові.
