Ікона "Христос і Самарянка"
- Інвентарний номер:
- Ж-1689
- Автор:
- невідомий
- Дата створення:
- початок ХІХ століття
- Місце створення:
- Україна, Галичина
- Провенанс:
- с. Стара Скварява, Львівська обл.
- Техніка:
- живопис
- Матеріал:
- дерево
- Тип предмета:
- Ікона
- Тематика:
- Українське мистецтво, Християнство
Ікона є частиною іконостасу, що експонується у музеї "Староскварявський іконостас XVI - XVIII ст."
Сюжет ікони відповідає фрагментові Святого Письма де йде мова про розмову Христа і жінки Самаритянки біля криниці Якова, що особливо вшановувалась жителями Самарії (історичний регіон Ізраїля).
У центрі композиції ікони зображено саму криницю, перед криницею праворуч стоїть жінка з відром у руках, ліворуч сидить Христос. З Його жестів можемо зрозуміти, що Він промовляє. Позаду Христа зображено одного з апостолів.
Подібна іконографія бере свій початок в українському мистецтві з нідерландської графіки. Зокрема її використовував Іван Руткович у подібній іконі Жовківського іконостаса (1697-1699 рр.).
Ця ікона належить до ряду Неділь П'ятидесятниці.
Цей ряд поширився в українських іконостасах у середині XVII ст. Характерно, що він виник і розповсюдився, за незначними винятками в середовищі львівських та жовківських художників.
в другій половині XVII - на початку XVIIІ ст. ряд Неділь П'ятидесятниці часто зустрічається в ансамблях авторства художників жовківського середовища, зокрема Івана Рутковича та майстрів його кола.
До ряду входили ікони, що відповідали шести неділям поміж Пасхою (Воскресінням Господнім) та Зісланням Святого Духа.
Ряд неділь Пятидесятниці в Староскварявському іконостасі є одним з останніх прикладів його застосування в українському мистецтві, і вже навіть від другої половини XVIIІ ст. цей цикл рідко коли застосовувався.
Малярство циклу в Староскварявському іконостасі належить авторству невідомого художника, з доволі скромними мистецькими здібностями. Але його цінність полягає якраз в самому факті появи цього циклу в іконостасі на початку ХІХ ст. Це може свідчити про тривалу традицію його застосування в жовківському мистецькому середовищі, навіть у період занепаду, що припав на цей час.
