Ікона "Святі апостол Павло та євангелист Матвія, празники Зіслання Святого Духа та Поклін Царів"
- Інвентарний номер:
- Ж-1676
- Автор:
- невідомий
- Дата створення:
- середина XVI століття
- Місце створення:
- Україна, Галичина
- Провенанс:
- с. Стара Скварява, Львівська обл.
- Техніка:
- темпера
- Матеріал:
- дерево
- Тип предмета:
- Ікона
- Тематика:
- Українське мистецтво, Православ'я в Україні, Християнство
Ікона є частиною іконостасу, що експонується у музеї "Староскварявський іконостас XVI - XVIII ст."
Апостола Павла традиційно зображено з книгою. Хоч він і не був євангелистом, але його авторству належить більшість послань у Новому Завіті, відповідно його атрибутом також є книга. Іншим поширеним атрибутом Павла є меч, однак в Староскварявському іконостасі апостола зображено без нього. Також Павла зображають з темною, загостреною на кінцях борідкою, великими залисинами і коротким волоссям.
Євангелист Матвій не мав настільки викристалізованої іконографії. До його атрибутів, як і усіх євангелистів, належить книга, а символом є ангел (або людина з крилами). Натомість його могли зображати у молодому віці з темними або темнорусими бородою та волоссям, або у старшому віці з довгою сивою бородою й волоссям, як власне зображено на староскварявській іконі.
Зішестя Святого Духа належить до найважливіших свят літургійного року. Фактично воно відзначається як день народження Церкви, відлік якої починається від обіцяного Ісусом Зісланням Святого Духа на апостолів, після якого вони розійшлися світом проповідувати Євангеліє. У східній іконографії цю подію зображають подібно як і на іконі зі Старої Скваряви: зібрані півколом (або в ряд, чи кілька рядів) апостоли, над якими розкрите небо, з якого сходить на них дванадцять променів з вогняними язичками (або самі язички полум’я). На те, що апостоли зібрані у приміщенні, вказує архітектура на їхньому тлі, що завішана червоного кольору тканиною (так, власне, в іконописі можна відчитати, що сюжет розвивається в інтер’єрі). Цікавим архаїчним елементом композиції є зображення у нижній частині ікони постаті старця в короні, з характерною тканиною (рушником, обрусом?) в руках. Іноді біля його голови є підпис, що розшифровує зображення ‒ Космос (Всесвіт). Дослідники і богослови інтерпретують таку іконографію таким чином, що вчення, яке апостоли за допомогою Святого Духа будуть проповідувати, пошириться по цілому світі (Всесвіті).
Доволі не характерною для празникового ряду є ікона «Поклін Царів», фактично цей сюжет пов’язаний з Різдвом Христовим і представляє поклін трьох царів Дитяткові Ісусові, до якого їх привела Вифлеємська Зірка. В українській іконографії так іноді зображали Собор Пресвятої Богородиці (свято, яке східна Церква відзначає на наступний день після Різдва Христового). Богородицю з Дитям тут зображено на троні як Царицю, перед якою вклякають земні царі.
