Ікона "Спас Нерукотворний"

Ікона є частиною іконостасу, що експонується у музеї "Староскварявський іконостас XVI - XVIII ст." В раніших іконостасах, ікону Спаса Нерукотворного переважно розміщували в центрі празникового ряду, над Царськими вратами. Та від другої половини - кінця XVI ст., а особливо від початку XVIІ ст. її місце зайняла ікона Тайної вечері. Однак коли в середині XVII ст. в іконостасних ансамблях майстрів львівського та жовківського кола з'явився ряд Неділь П’ятидесятниці, то ікона Нерукотворного Образу зайняла місце у центрі цього ряду. В Староскварявському іконостасі, ікона Спаса Нерукотворного зміщена праворуч таким чином щоб знаходитись власне над Царськими Вратами, оскільки намісний ряд та ряд Неділь П’ятидесятниці не є симетричними. Початок іконографії Нерукотворного Образу бере свій початок з легенди про правителя Едеси Авгара, згідно передання - сучасника Ісуса. Правитель був невиліковно хворим, і чув про чудеса, які творив Христос, прагнучи зцілитися він послав свого слугу з листом до Ісуса, в якому просив про оздоровлення. В одному з варіантів легенди йде мова, що Ісус зустрів слугу, і у відповідь на прохання взяв рушник яким обтер своє обличчя. На рушнику відобразився лик Ісуса. І ось побачивши той лик на рушнику, після повернення слуги в Едесу, володар зцілився. З того часу це нерукотворне зображення, вшановувалось як велика святиня. У християнстві воно вважалося іконою ікон, оскільки сам Господь його залишив, крім того воно було не лише правдивим зображення Христа, а також свідченням його втілення і приходу на Землю. Саме це стало причиною вміщення ікони над царськими вратами українських іконостасів, тобто, крізь врата вірні могли не лише зустрічати й приймати тіло і кров Ісуса в євхаристії, а також споглядати його правдиве зображення. На іконі зі Старої Скваряви бачимо традиційну іконографію ікони: білий плат з зображенням лику Спасителя, і двох ангелів, що той плат підтримують. Ця ікона належить до ряду Неділь П'ятидесятниці. Цей ряд поширився в українських іконостасах у середині XVII ст. Характерно, що він виник і розповсюдився, за незначними винятками в середовищі львівських та жовківських художників. В другій половині XVII - на початку XVIIІ ст. ряд Неділь П'ятидесятниці часто зустрічається в ансамблях авторства художників жовківського середовища, зокрема Івана Рутковича та майстрів його кола. До ряду входили ікони, що відповідали шести неділям поміж Пасхою (Воскресінням Господнім) та Зісланням Святого Духа. Ряд неділь Пятидесятниці в Староскварявському іконостасі є одним з останніх прикладів його застосування в українському мистецтві, і вже навіть від другої половини XVIIІ ст. цей цикл рідко коли застосовувався. Малярство циклу в Староскварявському іконостасі належить авторству невідомого художника, з доволі скромними мистецькими здібностями. Але його цінність полягає якраз в самому факті появи цього циклу в іконостасі на початку ХІХ ст. Це може свідчити про тривалу традицію його застосування в жовківському мистецькому середовищі, навіть у період занепаду, що припав на цей час.