Ікона "Явління Христа Петрові Александрійському"
- Інвентарний номер:
- Ж-1692
- Автор:
- невідомий
- Дата створення:
- початок ХІХ століття
- Місце створення:
- Україна, Галичина
- Провенанс:
- с. Стара Скварява, Львівська обл.
- Техніка:
- живопис
- Матеріал:
- дерево
- Тип предмета:
- Ікона
- Тематика:
- Українське мистецтво, Християнство
Ікона є частиною іконостасу, що експонується у музеї "Староскварявський іконостас XVI - XVIII ст."
Сцена зображена на іконі єдина в ряді, що не заснована на євангельських текстах, і стосується житія уже одного з Отців Церкви - Петра, архиєпископа Александрійського. Оскільки остання неділя перед П’ятидесятницею присвячена Отцям Першого Вселенського Собору в Нікеї (325 р.), то відповідно й ікона повинна бути приуроченою цій події. Іноді в іконографії Перший Вселенський Собор зображався як урочисте засідання єпископів, на чолі з імператором. Однак в українській іконографії на окреслення цієї події поширилась сцена Явління Христа Петрові Александрійському. Перший Вселенський Собор зокрема відомий тим, що був скликаний аби засудити науку Александрійського священника Арія, який навчав, що Трійці не існує, а Христос є сотворений Богом. Архиєпоскоп Александрійський Петро був основним опонентом Арія. І в підтвердження його неправоти наводив своє об’явлення, коли йому на престолі явився Ісус у дванадцятирічному віці. На хлопчику була роздерта одежа, коли Петро спитався хто Йому порвав одяг, то Ісус відповів що Арій, який є роздирателем Трійці. Саме це об'явлення і зображено на іконі: у центрі в єпископських ризах стоїть св. Петро, поруч нього диякон в облаченні та з кадилом, а у правій частині композиції на престолі з киворієм (балдахин, накриття над престолом) стоїть напів нагий юний Ісус зі зведеними вгору руками.
Така іконографія об’явлення поширилась в основному завдяки гравюрам, вміщеним у богослужбових книгах, що видавалися в Україні.
Ця ікона належить до ряду Неділь П'ятидесятниці.
Цей ряд поширився в українських іконостасах у середині XVII ст. Характерно, що він виник і розповсюдився, за незначними винятками в середовищі львівських та жовківських художників.
в другій половині XVII - на початку XVIIІ ст. ряд Неділь П'ятидесятниці часто зустрічається в ансамблях авторства художників жовківського середовища, зокрема Івана Рутковича та майстрів його кола.
До ряду входили ікони, що відповідали шести неділям поміж Пасхою (Воскресінням Господнім) та Зісланням Святого Духа.
Ряд неділь Пятидесятниці в Староскварявському іконостасі є одним з останніх прикладів його застосування в українському мистецтві, і вже навіть від другої половини XVIIІ ст. цей цикл рідко коли застосовувався.
Малярство циклу в Староскварявському іконостасі належить авторству невідомого художника, з доволі скромними мистецькими здібностями. Але його цінність полягає якраз в самому факті появи цього циклу в іконостасі на початку ХІХ ст. Це може свідчити про тривалу традицію його застосування в жовківському мистецькому середовищі, навіть у період занепаду, що припав на цей час.
